А я сплакнув, побачив квітку,
Із тіла кров її лилась.
Ще на ставку зустрів лебідку,
Й лілея біла десь взялась.
Піднявсь, як лебідь, в синє небо,
До сонця крилами дістав.
Молився. Бо молитись треба,
Пелюстки білі ворог рвав.
О, Боже, квітка ж Україна
І кровоточить те ж вона.
У бій випроводжає сина,
Болить натягнута струна.
За мир повстала вся країна
І духом зцілила стебло.
Крокує з батьком юна зміна,
Давно такого не було.
Я вже сміюсь, бо бачу квітку
В промінні сонця золотім
І Україну, мов лебідку,
Що в небі лине голубім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546851
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.12.2014
автор: Східний