В моєму просторі несправджених бажань,
У космосі всіх неймовірних сподівань,
В країні мрій… В чарівному потоці
Стою я нерішуче на порозі…
Бо далі ще чекати я не в змозі.
І крильми я стираю пил з вікон,
Не вірячи у дивовижний сон....
Невже прийшла, настала та пора,
Коли дописана фінальна ця глава?
І обертом від того голова...
Відколи світ зійшов із рейок геть
минула майже від години чверть…
І світ як плід із гілки шкереберть ,
І світ як мед наповнив мене вщерть .
І завязались знов вузлами струни,
і проступили вмить на сонці руни
Нових іще не торкнутих пісень
І запалився в мене в серці день…
© Богдан Тригуб & Поліна Єрьоміна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546809
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.12.2014
автор: Той,що воює з вітряками