Такого як Він більше ніколи не буде.
Його перша кров упала на перший сніг.
Пурпуром мертвим хтось вкрив йому груди.
Із світу пішов чийсь брат, чийсь син й чоловік.
На першім снігу кумачевими маками
Зацвіла мертвим цвітом козацькая кров.
У селі, біля хати, зозуля заплакала.
І злилось воєдино голосіння церков.
Не забуде Його Батьківщина довіку.
Побратими за нього стократно помстяться.
Він з небес посилатиме нам з першим снігом
Віру в краще майбутнє і в світле щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546679
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2014
автор: Олька Оленька