В її очах вживались дві зорі,
хоча й ховалась у куточках смутку тінь.
Дорогу освітляли ліхтарі,
коли життя її манило в далечінь.
Клубком стелився по землі туман,
і так непросто було іноді іти...
Несла в тендітних ручках - не обман,
а серце.У обіймах чистоти.
І роздавала всім по капельці тепла,
за-даром.Просто так,на згадку.
І сіяла,і сіяла в серця
добро.Охочим - по зернятку.
Не йняли люди віри,що спроста,
що в череді часів ось так буває.
Пройшло з тих пір не мало,як пішла,
а зерна-то,у душах, - проростають...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546517
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2014
автор: Ruzhena