Сторож отвечает: – Наступает утро, но ночь вернется...(Исаия 21:12)
...і сипляться зорями, багряніють світанки твоєю кров'ю,
Заблукав у своїй /не/ правді, шукаєш себе серед тіней,
Вони малюють на стінах, вихід в який не ввійти,
Дороги лишились на згадку, тепер лише дози чужої любові, чужого зухвальства, паразитизму,
Твої зрощені квіти істин, в'януть на вустах нечистивих...
Переверни сторінку, там завтра явить себе впавшим без сил бродячим собакою,
Жінкою вагітною на любов, їй би достатньо тебе, аби народити й покинути,
Так майбутнє твоє лишається зі мною на ланч, на вечір, на все життя,
Будеш і ти заходь, як приходив, напивався життям та ішов,
Повернешся знов...
Мене завтра нема і вулиці зникнуть в асфальтах,
Натомість пустелі,
Падають вщент хмарочоси, вибухи в історії закарбуються, як - бунт,
Хтось звинуватить нас, у будуванні нових ідей, нових істин
Так будується нове місто,
Піднімається з одинокості, з гармидеру, знову...
Сьогодні плює у обличчя тобі, сотнями тисяч знайомих,
Плаче над життям твоїм,
Розбивається в горі,
Від того що так гучно смієшся над ними...
Я читаю про тебе анонси, чекала тебе у містах надто зимних,
Ти повертався часто, туди де родився початок,
Де немає кінця,
Тепер у моєму місті, жодного входу нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546448
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2014
автор: Ваньоха Р.