Чогось туга лоскоче душу.
Нема думкам моїм простору.
Уже напнуло небо з плюшу
Холодні чорно-сірі штори.
Життя, затиснене в долоньці,
Летить по швидкісній орбіті.
То місяць з зорями, то сонце.
Між них політ і сон у світі.
Так хочеться на мить спинитись,
Лягти під пахвою любові.
На атоми в ній розчинитись,
Чуття вбираючи шовкові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546201
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)