Бцвають погані дні,
Такі ж переломні, як грози.
Душа твоя у багні,
А тіло сплели верболози.
І гірко, неначе жовч.
Січе по таблу люта злива.
Постій ще отут та помовч,
Коліна торкає кропива.
Як добре, що я один,
Нікому тягар не зісватав.
Я витерплю море годин,
Я виріс же якось без тата.
Не вірю я більше вам,
Не тій, не тому, не власне.
Здавалось, що в серці храм,
А там туалет нещасний.
А й, справді, смердить ще так,
Що варто би нову душу.
На знаку при в'їзді кулак:
Наступному точно всушу.
Тримайтесь мої стовпи.
Ще й гірші бували бурі.
Я тішуся з того, що ви
В моїй не бували шкурі.
28.05.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545984
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2014
автор: Андрій Конопко