[i]присвячується пам`яті мого песика Ральфа. На місці його поховання[/i]
Ти знаєш, Ральфе, маю таку вдачу
Твій погляд пам'ятати дотепер.
Як тільки приїжджаю я на дачу,
Як тільки ранок в лісі призавмер,
Я йду до тебе. Впавши на коліна,
Торкнусь рукою мовчки до землі.
І знаєш, друже – завжди, неодмінно
Я вірю, що твій погляд на мені.
Скажи, твоя душа є тут, собачко?
А, може, там вона, де інший світ…?
Я ж-бо до смерті долі буду вдячний,
Що жив з тобою десять добрих літ.
Ральфоше милий, карі оченята!
Пощо живу я, коли ти помер…?!
Тебе не зможу більше обійняти,
Та погляд твій – зі мною дотепер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545651
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 22.12.2014
автор: Oleg Kolibaba