Там, де ранки духмяно-свіжі
Й сонце мружиться в хвильках Остра,
Юно плечі розправив Ніжин –
Тихий острів любові й добра.
Моє серце навік зчарували
Тиша парків і спокій садів.
Задивилося небо в дзеркала
Золотавих святих куполів.
Дух історії праведно-чистий
Теплим вітром над ними вита.
Розпитайте прославлене місто
Про минулі звитяжні літа.
Пил віків із плечей не струсити –
Усього довелось пережить.
Людям дано з роками старіти.
А містам – розквітать, молодіть,
Розсипатися вулиць промінням,
Сонця усміх у вікна ловить.
Проростати глибоким корінням
Не губитися в плині століть.
Я навіки закохана в Ніжин,
В синю стрічку старого Остра,
Де обабіч по-юному дише
Тихий острів любові й добра.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545636
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Ірина Васильківська