Забутим минулим назвати тебе іще важко,
як важко думки непідкорені словом спинить.
Мені, як тій дівчинці, хочеться вірити в казку...
То в чому я винна, скажи ж бо?! Немає вини.
Чи може у тому, що погляд співає піснями
і щемні рядки, ніби промінь, прохромлюють пульс...
У чім завинила? У тому, що я ВІДЧУВАЮ?
Віршами поранена в душу в долонях несу
залатане серце, скалічені мрії, надію,
що крихітним вогником жевріє серед пітьми...
Я винна лиш в тому, що більше за себе любила...
Що ти не любив - і твоєї немає вини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545557
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Meggi