Старість мляво звужує простір людини -
Вже нікуди не хочеться бігти чи йти,
За межі звичного комфорту квартири -
Непомітна цікавості втрата в житті.
Бач, мудрість твоя молодим не потрібна,
Кому потрібна вона - зі світу пішли,
Життя твоє було таке колоритне!
Тепер - це тиха заводь швидкої ріки.
Звично книжки читаєш, навіть малюєш,
Пишеш вірші і навіть прозу розлогу,
По ТіВі звіряєш те. що пророкуєш...
Прибираєш квартиру, миєш підлогу...
18.12.2014
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545381
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2014
автор: Левчишин Віктор