Він схожий на дощ…літній дощ…Такий же теплий і лагідний і такий же довгожданий… Хоча, мабуть, не мені судити який він… Я б хотіла стати краплиною і стікати по його грішному тілу….
Він схожий на вітер…Такий же сильний і поривчастий, що змітає все на своєму шляху…
Він схожий на сонце…. Такий же яскравий і гарячий, такий же сяючий і позитивний…Без нього, як і без сонця, я не буду існувати…
Він схожий на зиму… Обморожує своїм крижаним поглядом. Зима малює візерунки на вікнах, а він сльози на моїх щоках…все тими ж блакитними фарбами.
Він схожий на море… Поглинає цілком і повністю всю мене, мої думки, мрії і бажання…
Він схожий на хірурга… Вийняв моє серце, а назад поставити забув…і тому я не живу, я існую…невідомо, як можна жити без серця, але я живу…
Він схожий на зірку… так само яскраво світить далеко-далеко, такий же недосяжний, чаруючий і красивий…
Він схожий на золоту каблучку з діамантом…кожен хоче її мати, а отримує лише одна…
Він схожий на музику… Часом веселу і танцювальну, іноді на лірику, іноді – на рок чи класику… А я, без нього, як і без музики жити не можу…
Він схожий на танець…Несподіваний і шалений…
Він схожий на смерть… Приходить один єдиний раз і все…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54519
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.01.2008
автор: ІллюZія