О диво з див, у тиху ніч морозяну
Стояти серед тиші у саду,
Дивитися на зорі заворожено,
На всесвіту розмірену ходу.
Дерева у розлогості замріяній
Не дихають, мовчать, мов вартові,
Зима їх огорнула сивим інеєм,
Вони завмерли і стоять німі.
А небо вкрилось зоряними перлами,
І я вже не стою,- лечу, лечу,
Щоби торкнутись їх своїми нервами,
Енергії набратись досхочу.
Я розчиняюся у цьому гіперпросторі,
Здається, час спинив свою ходу…
О, диво з див, у тиху ніч морозяну
Стояти серед тиші у саду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544985
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2014
автор: дочка бджоляра