Вже в вітру скроні посивіли.
Напевно,ти мене забув.
До завтра зорі гомоніли,
А ти не чув.
Вже час приліг спочить й згубився.
Серед зими стоїть весна.
Коханив,де ти загубився,
Що я одна?
Колись кохав,чекав...Щаслива!
На хмароньках в небі гойдав.
Тепер вже серед снігу злива.
Ти розкохав...
Гойдалися хмароньки на пір"їнках,
Писалися віршики на сторінках.
Чи хтось прочитає їх,сльозу витре?
Хтось перечитає їх знову вкотре?
Писалися віршики аж до ночі,
Що він покохати її не схоче.
Доле її,доленько,то лиш вірші?
Відповіла доленька:в житті гірше...
Гойдалися хмароньки,Янголята.
Вклались уже спатоньки всі дитята...
Писала всі віршики,що щаслива,
Та із сліз у душеньці ціла злива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544975
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2014
автор: Відочка Вансель