Стояв на березі ріки,
Кида́в каміння,
Дививсь стрибає як воно
І йде під воду.
Був присмак на душі терпкий –
Бліде сумління
Привезло чавлених думок
Цілу́ підводу.
- Та кинь… Залиш думки всі тут –
Почулось тихо.
То голос внутрішній, мабуть
(пізнав по тону).
- А я вершити самосуд
Хотів на лихо.
У хвиль пірнув би каламуть,
Та ж не пото́ну.
У воду камінь знов шубовсть!
І скаче стрімко,
Мов час настав за ним услід
Кінці вкидати.
Та з того берега "Агов! –
Лунало дзвінко. –
Самому квапити не слід
Кінцівки дати…"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544223
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2014
автор: Олександр Яворський