І лишається споглядати на темінь,
Залишивши сліди у багнюці,
Сухими устами ковтати згубу,
Що тріскає по вразливому тілі...
І лишається йти по краю,
Сльозами гортаючи дні,
Колисати тихенько надію,
Чути смерть на відстані нігтя...
І лишається тільки чекати
Новин із похмурого неба,
Боже прости всіх нерозумних,
Не дай збожеволіти від світу...
Будь, що буде, якось буде,
Завтра проснеться може,
Сни давно попали в засаду,
Невідомі світанки для інших...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544145
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.12.2014
автор: Мандрівник