Мама-Одеса співає з листа
почесті гідному сину.
Осінь. Зима. А пора – золота.
Бачу нову Україну.
Ту, що у пам’яті [i]понад усе[/i].
Слава їй, воїну слава!
Йдуть новобранці, і гордо несе
кожен знамено держави.
Ще улюлюкають зайди чужі,
немічні духом, незрячі.
Ой, накипіло у нас на душі.
Ворог отримає здачу.
Є атрибути героя-бійця
і амуніція справна.
Що там попе́реду і до кінця?
Де та опора державна?
Тільки немає у серці страху́.
Бог і Вітчизна із ними!
Ви́стоїмо і на цьому шляху.
Треба вернутись живими.
Лиця суворі. А усміх цвіте.
В’ється блакитне. Ярить золоте.
Ллється мелодія гімну...
Сльози прощання. Колона іде.
До генералів далеко.
Зате
з ними
уся
Україна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544012
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 15.12.2014
автор: I.Teрен