Я зорі дістаю із серця й кидаю в небо,
щоб тобі світили.
Окопи, бліндажі...Лечу до тебе...
А вранці знову маски й муляжі.
І суміш посмішки й понурених очей...
Коханий, скільки нам іще ночей
кидати зорі один одному в долоні?
На самоті, у ноченьки безсоні,
вдивлятись в небо, щоб піймати мить,
коли від тебе зіронька летить?
Кохаю, любий! Так тебе кохаю!!!
Чекаю, любий! Так тебе чекаю!!!
Дивись, зоріє усе небо й білий сніг:
Чекають рідні, як повернетесь до них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544011
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2014
автор: Марія Демянюк