... Мій отчий краю, в серці ти єдиний.
Тобі плету віночок ніжних слів,
А той віночок вирій журавлиний
Несе в далекий світ дитячих снів.
Колись мені матуся наспівала
Про твою долю, славу, забуття...
Та моя пісня заповітом стала
Твого навіки світлого життя.
З далеких весен ти в сади поринув
І в оксамит незайманих гаїв...
Мов ніжний син в обійми ти прилинув
До чарівних, квітучих берегів.
А тільки вечір заблукає в травах,
Чаклунка-ніч заполонить гаї –
І запалають в зоряних загравах,
Мій рідний краю, небеса твої.
На чужині таких туманів білих
І теплих рос ніколи не бува.
В чужих піснях немає серцю милих,
Чарівних слів, ніж ці прості слова:
В моєму серці ти лише єдиний.
Тобі плету віночок ніжних слів,
А той віночок вирій журавлиний
Несе в далекий світ дитячих снів…
1997р.
м. Житомир
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543881
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.12.2014
автор: Марко Кайдаш