1
У цій засніженій долині не видно сонця,
тільки людей, що блукають, наче патрони
видовжених постулатів всеосяжного зникнення
у цій видовженій засніженій долині я розкладаю літак
на його природні компоненти –
музику і повітря, котрі виходять зі зламаного двигуна
у цій пропащій долині зі сніговими заметами
танцюють боги, котрих я відшуковую,
та людині із моїй рівнем уяви – не побачити іншого
наприклад, – тебе серед них
наприклад, – себе з протовченими мізками
лежачого біля річки часу
2
акробати монохрометражу відлітають як птахи,
на карті не видко нічого: ні зірок, ні джерел із водою
і, доки ми йдемо за згуком слонячого подиву,
доти ми ще живі,
коли ж ми зупинимось на відпочинок –
таємна сила Півдня, котрого не стане
здавить повітря в легенях,
змушуючи нас виплюнути
день власного народження –
і прийняти лиш день власної смерті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543708
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2014
автор: Immortal