Відкинула всі плани, всі намітки,
як відьма, зла і стомлююся швидко,
бо вичерпався сонячний заряд.
Коли вже на нулі всі батарейки,
тут не поможуть фітнес, йога, рейки –
без Сонця скнію "надцять" днів підряд!
Похмурі дні геть висмоктали сили...
О Сонечко! Я жду твого "посилу",
всміхнувшись, батарейки заряди!
Хоч ненадовго виглянь – на годинку –
і дзиґою невтомно, без спочинку,
завершу враз всі плани і труди.
Почула Зіронька, всміхається годину,
бо знає – гине сонячна людина...
13.12.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543400
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2014
автор: Світлана Моренець