З гори Чернечої дивлюсь,
На мою рідну Україну,
За неї Господа молю
В болючу тяжкую годину.
За вас молюся добрі люде,
Господь біду цю одведе,
Не вмре добро, і щастя буде,
Не знайдеш кращого ніде.
Сей час тяжкий, лукавить доля,
Як то лукавила зо мною,
Народ мій знову у неволі,
В кайдани вкутала Московія.
І люде знов на Україні,
Як я колись у казематі.
Лиш сатана вбиває сина,
А з ним вбиваючи і матір.
Не вмре моя земля єдина,
Врагам це виллється сльозами,
Бо вражі люде, то скотина,
Яким немає місця з нами.
Цей світ і без того небога,
Але панів це не хвилює,
А чесний той, хто рідну мову
Душею, серденьком шанує.
Нехай пани і бенкетують,
(Ми ділимо окраєць хліба),
Та їх позички не врятують,
Як і скаженого сусіда.
Хто напівбога лиш живе,
І тому кара всяк найдеться,
Молітесь люде, збереже,
Господь того хто не сміється,
З того хто працею зігнувсь,
Тойді і щастя йому буде,
З гори Чернечої дивлюсь,
Й за вас молюся добрі люде.
28. 10. 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543312
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2014
автор: Віктор Остроух