Комусь, не степовикові, не зрозуміло,
як живуть люди на голій, порожній рівнині…
Ю.Яновський. "Вершники"
Залізниця через дикий степ –
Струн сталевих клавіші роялю
Свій шалений бренькіт зупиняють,
Щоб побути в просторі без меж.
Зеброю цокоче час прудкий,
Але рейкам байдуже (хвилини!..)…
Коники виводять безупинно
У траві концертній соло мрій.
І шляхи всі сходяться сюди,
І нікуди не тікають звідси.
Степ… Привілля – наче крила птиці…
І бажань приховані сліди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543059
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2014
автор: ptaha