Завив собака серед ночі,
Немає йому впину,
Дід витріщив з просоння очі,
«Приб’ю кляту скотину».
«Не треба, діду, лягай спати,
Та добре помізкуй,
Тут мозок стане у пригоді,
Мовчи і не дратуй.
Іди, пусти нехай біжить,
Кохання певно хоче,
Не так, як ти усю ніч спить»,
Тут баба зарегоче.
«Давно в собачих він літах,
Та кров іще пульсує,
А ти давно не при ділах,
Лиш злість одна вирує.
А пам’ятаєш, як колись,
Нам ночі не вистачало»,
«Та годі, бабо, схаменись,
Такого не бувало.
Ти хворою була завжди,
Все голова боліла»,
«Такого, діду, не кажи,
Й тебе не обділила».
«Й мене, а ще кого кажи?
Чого мовчиш, злякалась»,
«Та годі вже, пса відпусти,
Так я тобі й призналась».
http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/890-sobacha-lyubov.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543003
Рубрика: Гумореска
дата надходження 11.12.2014
автор: Антоніна Грицаюк