І кладка, і з ряскою річка навколо,
І виводок сірих качок на воді,
І ластівок посвист, літаючих колом –
То все незабутнє, назавжди в мені.
Все з часом змінилось. Що скажеш, мій друже?
Немає вже кладки, нема ластівок,
Від річки зосталась глибока калюжа
Та схиблений часом трухлявий місток.
Прогресу зажерливий хобот, всмоктавшись
В поранене тіло матусі землі,
Життя відбирає. Йому підкорившись,
Ми риємо братську могилу собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542880
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.12.2014
автор: Г. Король