Ми падаєм під нашими хрестами…
А як устать? Де почерпнути сили?
І знов шепочем зшерхлими вустами:
«Допоможи, благаєм, Боже милий!»
А підведемось – Бога забуваєм,
І йдем самі, допоки знов впадемо.
А Він – не там, далеко, аж за раєм,
А зовсім поруч – кличе до Едему.
2009/04/10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542109
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2014
автор: Анно Доміні