Чомусь мовчить, ледь диха новий ранок.
Сніжинки притаїлись на землі.
Дерева всі закутались в жупанок.
Невже морози наступають злі?
Душа від холоду чомусь німіє.
Чекає, що підкинеш ти слівце.
А ти мовчиш... Боюсь, що зачерствіє,
Замерзне, як безлисте деревце.
Дихни на неї подихом гарячим.
Нехай відчує втрачене тепло.
Хай серце твоє знову стане зрячим.
Врятуй беззахисне, поки живе, стебло.
У файли не складай слова живильні.
Струси з них павутиння давнини.
У новому вбранні хай будуть сильні.
Сумні думки із серця віджени...
Якщо слова, як талі води, мерзлі,
А, може, ти не звик щось дарувать?.
Тоді слова хай будуть хоч відверті.
Це краще, аніж зовсім промовчать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2014
автор: Н-А-Д-І-Я