Де вечір розсипається зірками
сидить він на засніженій вершині:
останній погляд дня у далечіні,
і грім стихає в нього під ногами.
Оздобив шию білими шовками;
свій дзьоб як меч тримає у гордині,
і грають блиском золота на згині
могутні кігті з гнутими клинками.
Сидить він на вершині одиноко:
його туман побляклий огортає
і розсіває ореол тремтливо,
а потім вільно лине в даль широку,
у ніч впливаючи, немов душа пірнає,
коли самотня, в роздуми журливо...
José Santos Chocano
El sueño del condor
Al despuntar el estrellado coro,
pósase en una cúspide nevada:
lo envuelve el día en la postrer mirada;
y revienta a sus pies trueno sonoro.
Su blanca gola es imperial decoro;
su ceño varonil, pomo de espada;
sus garfios, siempre en actitud airada,
curvos puñales de marfil con oro.
Solitario en la cúspide se siente:
en las pálidas nieblas se confunde;
desvanece el fulgor de su aureola,
y esfumándose entonces lentamente
se hunde en la noche como el alma se hunde
en la meditación cuando está sola...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541945
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 06.12.2014
автор: Валерій Яковчук