Остапові Гавришу
Видзвонює вже зримо у мені,
Мов літа блиск в своєму суголоссі,
Мов журавлиний клин у далині,
Така чарівно-ніжна тепла осінь.
Осінній світ – це гір моїх краса,
Це плекані Карпатами рамена,
Це тихий звук, що творять небеса,
Який звучить в мелодії Шопена.
В просвітленні, яке сюди прийшло,
Я знову поринаю у задуму…
Осіння позолота – джерело,
Аби у цім житті зректися суму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541656
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2014
автор: Віктор Слюсар