Йде ніч
округла,
стегнами гойдає,
примружує
на зорі
темні вії.
Вона,
як Моніка
з чужого краю -
в ній трохи
від кіношної
повії.
Любов
не задарма
й тепло
не просто,
усе за те,
щоб хтось
узяв за душу
у неї сон.
Монеткою
у посуд
луна дзвенить
об вітряную
стужу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541580
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2014
автор: Маріанна Вдовиковська