Уста твої – яма глибока,
Хтось водночас мав гнів на мене,
Тож і вкинув туди:
Досі вичерпую з себе гамір слів,
Водність джерел осушених.
До сьогодні приборкувала
Пожадання істин не моїх,
Навіть вкинула до горла ножа,
Аби пам’ятати про це,
Та,побачивши зорю скам’янілу
У вигляді очей твоїх,
Щось промовилось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541448
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2014
автор: Олена Ганько