ГІМН для рідного села…

Чатує  в  століттях  Калини  гора,
Хитає  свої  мокрі  шати,
Це  значить  –  Калигірка*  наша  жива,
І  грозам  її  не  здолати.

В  великих  серцях  ще  бринить  калавур*,
Скликає  братів  на  сторожу  −
Йдемо  захищати  святиню  свою−
Простори  батьківські  і  Божі.

Джерела  і  скали,  лісок  і  поля,
Ставки,  річка,  парк  незабутній…
Це  Мокро  -Калигірська  встала  земля,
На  наше  велике  майбутнє.

По  венах    козацька  вируюча  кров,
Біжить  навздогін  перемогам,
Малиновий  колір  розкутався  знов
Надійним  і  втішним  прогнозом.  

*У  се­лищі  стояв  великий  колавур  (пост),  а  в  сусідньому  -  малий,  звідси  й  назва  сіл  "Большая  Калавурия"  (Мокра  Калигірка)  та  "Малая  Калавурия"  (Суха  Калигірка)  Сигнали  постові  козаки  передавали,  запалюючи  смо­ляні  бочки  на  сторожових  вежах  або  вершниками.  
*  Мокра  Калигірка  -  назва  села,  тлумачиться,  як  Мокра  Калинова  гірка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541414
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2014
автор: Сніжана Репеченко