МОРОЗ І ВІТЕР

Цілу  нічку  аж  до  ранку,
Малював  мороз  на  ґанку
Сніжно-білу  вишиванку.

Подружився  з  вітром  дужим,
До  пейзажів  небайдужим:
—  Працю  швидко  надолужим!

Нумо,  друже,  малювати,
Всіх  на  світі  дивувати  —
Закуємо  зиму  в  лати!

Розгорнули  свої  клунки,
Розпечатали  пакунки,
Пензлики  і  обладунки...

Та  історія  —  гіркава,
Бо  недовго  йшла  забава,
Що  здавалась  величава..

Посварилися  в  напрузі,
Стали  ворогами  друзі,
Вітер  зникнув  десь  у  лузі.

Ось  і  сонечко  розквітло,
Усміхнулося  привітно
І  довкола  стало  світло.

Враз  відлига  завітала,
Візерунки  позмивала
І  мороз  ущент  прогнала.

Не  сварились  наші  б  друзі  —
Не  здолати  б  їх  подрузі:
Ні  у  радощах,  ні  в  тузі.

В  дружбі  —  наша  міць  і  сила,
Дружба  нам  дарує  крила,
Підіймає  на  вітрилах!

Тож  навчімось  дорожити,
Поступатись,  а  не  злити
І  з  любов’ю  в  мирі  жити!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540982
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.12.2014
автор: Lana P.