З осінніх хмар зима морозне диво,
Сипнула перламутрами сніжку.
Покрила чуб солом’яний стіжку,
Що вже давно весіннє бачить сниво.
В промерзлому до коренів садку,
Сніжинок рій безчинствує грайливо.
Розкішні айстри пломенять мрійливо,
У винограднім в’язанім рядку.
Холодні думи полем дме вітрило,
Лишаючи в’юнкий на стежці слід.
Пташки останній обривають глід,
Знімаючись над гаєм швидкокрило.
Здираючи зі скла ажурний лід,
У шибку груша стукає безсило.
Голубить світлом між юги ярило,
Дзвінких бурульок сяючий приплід.
Порідний місяць сіє зорепад,
Окрайцем срібним в небесах неспішно,
На кризі ставу вабою безгрішно,
Ростки палають сотнями лампад.
У ніч ридає віхола невтішно.
То стихне то регоче невпопад.
Із груднем переплівся листопад,
Укривши землю перлами розкішно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540980
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.12.2014
автор: Осіріс