В двері постукала казка-зима
В тихий засніжений ранок,
І народилася пісня сама, наче світанок.
Вихором білим, із криками, дзвінко
З гірок високих несе́мося ми,
В кожній оселі – запах ялинки,
Спогад дитинства і запах зими.
Білою ковдрою вкрилися трави,
Квіти поснули, під снігом тремтять,
Десь там смерічки, снігурки тоненькі
Тихо у срібному інеї сплять.
Казка-зима візерунки малює,
Зводить із криги на ріках мости,
І Миколай подарунки готує,
Щоб до малечі у гості прийти.
І Новий рік по скрипучому снігу
В кожну оселю на санях спішить,
Сонячним променем зіронька сяє,
Світле Різдво колядою дзвенить.
Кришталева королева, біла зима,
Біла зима, казка-зима,
І сніжинки, мов пушинки, крутить сама,
Крутить сама, казка-зима.
13.09.2006
https://www.youtube.com/watch?v=-anjXo0Krxg&feature=youtu.be
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540928
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 02.12.2014
автор: Олександр Шевченко