Нестачею живемо день у день.
Чогось бракує, а чого – не знаєм.
Ось щойно, щось здобули ми лишень,
Та через мить вже більшого бажаєм.
Перекладем з великого в маленьке,
І знову чаша мрій у нас пуста.
Долити б щось у неї чепурненьке,
Щоб не рідка була надія, а густа.
Прибавити, прибільшити, додати,
Примножити, підсилити також.
Так прагнемо такої благодати
Завжди крутитися серед вельмож.
Не вистачає просто кардинально
Якогось бонусу до нашого життя.
Свої ми рамки розтягли фатально,
Що з цього прагнення не буде вороття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540664
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.12.2014
автор: савко