Як мало щастя в цьому світі
Як мало ласки і тепла
І як же хочеться збагнути,
Чому не ти, чому не я
Чому у світі все так складно
І як розкрити сенс життя
А може зовсім і не варто
Шукати те, чого нема
Давно вже всі усе збагнули
Навіщо ж мучитись дарма
Давно всі істини розкриті
А спокою й тепер нема
Чому у світі стільки воїн
Усюди крик, страждання, біль
Невже не може бути миру
На нашій змученій землі
Невже все людство обнагліло
І брат у брата серце рве
Чому ж усі ми досі ходим
По закривавленій землі
Не буде спокою ніколи
Допоки в серці заздрість є
І не злетять увись соколи
Тому що туга (ворог) не дає
Та ні, вони злетять вже скоро
Й піднімуться у височінь
Спостерігати людську долю
Усіх прийдешніх поколінь
Земля кричить уже від болю
І навіть стогнуть небеса
Усе, що створено з любов’ю
Згорає під рукою зла
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540592
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2014
автор: Valdemar