Зарослі мохом могутні пагорби,
Схилились перед величністю рік.
То грізні, то ніжні, зелені чи сніжні,
Безжально їх зменшив вагою їх вік.
Та віку красу не одібрати,
У цих зелених, мужніх гір.
Старість не може подолати,
І Скандинави цьому примір!
Безкінечні верескові пустоші
Змінюються лісами зелених ялин.
Гігантські громоздкі зарослі громади,
Розбавлені тихістю прирічкових долин...
Між каменів умить проскочив леммінг,
Лисиця за зайцем погналась.
А там, повільно помаха рогами,
Олениха з дитям обіймалась.
Холодні, морозні, жорстокі умови,
Слабеньке тут умить учахне,
Холодним повітрям січе тут обличчя,
Це північ, морозом тут пахне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540073
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.11.2014
автор: Дiд Мирон