Серед багатьох народжених
Тих,
Що заховались
В дешевих кабінках
Приміських туалетів
Я будував свій світ,
Котрий
Пропагував
Тисячу зайвих слів,
Звідси
Постала
Дилема
Між
Системою
І зв’язком
Звідси постала
Комета й камера
Смерті,
Й засмерділо
Усіма випарами,
Й вилетіли
Пари метеликів
зі сну,
В котрому я постав
Іншомовним епілептиком
В котрому я став на весь зріст
на постамент майбутнього
і виклав каменем свою смерть,
видавши її за чужу
і випав свіжим сніговим дитбудинком
на чиєсь поруйноване обличчя,
пошрамованими плечима танцював
впевнено й повільно
на балу семи клейнод
і сонце у снах мене рвало на шматки,
і все зникало,
і все зникало,
й вирушувались
стіна і сміх,
і плач,
що будував нову кров,
котра текла
лише старими венами
десь між втомою й початком нудьги
я зустрів твою тінь
й зрозумів:
мова не народилась зі звуків,
мова народилась із вітру, котрий
зачинав пустоту у моїй нагрудній кишені
фарба влади зкорегувала ланцюги,
котрі розірвались й звільнили голос
мій,
а потім
всесвіту
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540021
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.11.2014
автор: Immortal