Ти село лишила і злетіла в вирій,
У саду вишневім змовкли солов’ї…
Вже моє кохання у тумані сивім,
Та лечу до тебе у чужі краї.
Хоч ти вже заміжня і давно кохана,
І я теж жонатий – в мене є сім’я,
Та для мене й досі, доля незрівняна,
І в моєму серці лиш твоє ім’я.
Обізвися, доле, дай хоч попрощатись,
Дай здобути спокій у моїй душі,
І дозволь, любове, в тебе закохатись,
Щоб співали в гаї нашім солов’ї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539967
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2014
автор: Віталій Назарук