Я листопадом вже їду –
Наосліп, навстіж, мимоволі…
І на своїх плечах біду
Несу… Тягар своєї долі.
У ніч, як в душу, напролом,
Пірну донизу з головою.
Змахну, як ластівка, крилом,
Щоб скорше стрітися з тобою.
І це бажання у мені
Здіймає в небо ніжно руки,
Хоч миготить у вишині
Примара синьої розлуки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539950
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2014
автор: Віктор Слюсар