Зайшли шпари в руки,
Бо вже пізня осінь,
Хмари темно-сірі
Об’єднав туман.
А душа і нині,
Наче хліба просить
Першого кохання,
Де розцвів роман.
Моя осінь рання,
Моя осінь пізня,
Ти єднаєш душі,
Де горять серця.
Хоч із нами доля
Сотворила різне,
Та кохання перше
Завжди до лиця.
Обігрію душі
Першого кохання,
Через сірі хмари
Злину до небес.
Я люблю й донині,
Тебе, зірко рання,
Бо з тобою вперше,
Я в житті воскрес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539738
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2014
автор: Віталій Назарук