Спостерігаю... Дивно, та не гірко.
Які прості й тупі пріоритети..
А може щастя - сісти у комірку -
Й в чужих проблемах - як в старих газетах..
Не розумію. Та й уже не хочу.
А думалось, хотітиметься завжди...
Бува й таке - спочатку напророчу -
Й тікатиму від сорому і правди.
А правда тут - залапана й розп'ята,
Я все боюсь їй зазирнути в вічі.
Вона мовчить, скида іржаві лати-
Мене не хоче, бачиш, покалічить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539688
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2014
автор: Sahara