Бездонний сум дощу...холодна кава...
три крапкм,як межа між інь та янь...
ця ніч немов забута балаклава,
на підвіконні наших сподівань.
Цей погляд в себе як рушник на п'яльці,
без фарб,без візерунків..голе тло...
бо в сотах серця не завязли пальці...
щоб з них в цей світ хоч щонебудь стекло.
А може я втомився від чекання.
вслуховуючись у зірок фальцет.
і слову що прийшло на покаяння,
іще зарано думати про це.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539673
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2014
автор: Леслав