Прокинутись так хочу,
бо сниться сон страшний.
Розділена країна
на панство та рабів.
Одні собі шикують,
бо мають все в житті.
І бідні хай горюють,
чорніють від біди.
А скільки крові пролилося,
щоб однаково всім жилося,
щоб були всі людьми.
Бажання щастя,миру,дружби
збулися б-та не на крові.
Не зрозуміли ми донині
не буде раю на землі.
Та просить пам"ять серця,просить
вернутись хоче в ті часи.
І тільки там не буде панства,
не буде бідних,ворогів.
Туди ідуть шляхами болю
ті,що не хочуть вже панів.
Не хочуть рабства та зневаги,
не хочуть з виродками жить.
Що тільки вміють красти,грабить,
давно не мучить совість їх.
Шановне панство...Запаніли.
Уже не люди-хижаки.
Усе продали.Розривають
серця людські і долі всі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539605
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2014
автор: кацмазонка