Відцвіло літо… Пожовтів
і впав лист…Зима на носі…
А її - як нема,- так і нема…
За Хутором… Отим, що
Михайлівським зветься…
Екран горить,- і точиться розмова, -
Привіт, Олюню!.. Що ти?.. Як ти?.. Де?..
Я в розпачі, голубко чорноброва, -
Що ми творим?.. Ти, - там… А я ніде…
А час не жде… Уже зима надворі…
Багато думав… І про те… Й про це…
Не знаю,- ти… Я ж скам'янів від горя…
Нам би зустрітись,- щоб лице в лице…
Пробачить те і це,- в пахучу гриву
Занурити просвітлене чоло...
Я не забув чуттів весняних зливу,-
Хотілось би, щоб завжди так було...
Вдихнути подих, заглянути в очі,-
Відчути рук забутий водограй...
Ти пам'ятаєш ті травневі ночі
Та почуттів розбурханих розмай?..
То ж приїжджай… Життя не зупинити,-
Роки ідуть… Ми лиш марнуєм час…
Я зрозумів,- без тебе нащо жити,-
Чорт не розсварить,- коли Бог за нас…
Мобіла зблід… Чи згода, - чи догана,-
Життя морозне чи травневий рай?..
- Лечу до тебе... Буду ранком рано...
- Чекаю, ясочко…Цілую…Приїзджай….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2014
автор: Янош Бусел