[color="#c42b2b"][b]Чи ж поясниш цю росяну зливу,
Звідки дум дивні образи з вуст?
Відверни мою волю від дива,
Приречи на пасивність мій глузд.
Я боюсь, що хвилина настане ,
І, не знаючи шляху до слів,
Думка в муках творіння постане
Й розірве мої груди навпіл.
Поринаєм в мистецтво в цім світі,
Потішаєм осліплі уми,
Як малі нерозсудливі діти,
Веселимся над прірвою ми.
Та як тільки пора наступає,
Крила гублячи, як від меча,
Біля свічки метелик вмирає,
Щоб довічно палала свіча!
.....................................
Разве ты объяснишь мне - откуда
Эти странные образы дум?
Отвлеки мою волю от чуда,
Обреки на бездействие ум.
Я боюсь, что наступит мгновенье,
И, не зная дороги к словам,
Мысль, возникшая в муках творенья,
Разорвет мою грудь пополам.
Промышляя искусством на свете,
Услаждая слепые умы,
Словно малые глупые дети,
Веселимся над пропастью мы.
Но лишь только черед наступает,
Обожженные крылья влача,
Мотылек у свечи умирает,
Чтобы вечно пылала свеча!
1957-1958
[/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539271
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: leoniddebelyy