В димарі завиває вітер,
І по вікнах січе дощем…
За сльозами не бачу літер,
У душі невимовний щем.
У ворожому нині краї,
У землянках, холодних, сирих
Молодий боєць засинає –
У тривожному сні затих.
Як дощем, поливали «Гради»
І німіла від болю земля,
І від підлої чорної зради…
Спить боєць, як святе янголя.
Автомат поклав на коліна,
І щоку похилив на плече…
Захищає нас гідна зміна –
За них сором не опече.
Дощ за вікнами хлюпотить,
На порозі зима, холоди…
Не забути б усім і на мить,
Як вони рятували з біди.
18. 11. 2014р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539230
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: Надія Таршин