Трьох фаворитів Осені всяк знає.
Ще віддалік від неї царський трон,
як вже в обійми Вересень приймає –
цей юний, недосвідчений патрон.
Хоч лагідно, та без жаги (ще ж діти!),
їх зігрівають теплі почуття.
Чи в Осінь він закоханий, чи в Літо –
сам зеленець* не знає до пуття.
Лиш Жовтень – ось хто Осені коханець!
О, як у парі з ним вона цвіла!
Від щастя, заливав її багрянець,
шарілась пурпурово... (ну й діла!).
На чми́хи вередунки чи образи,
всміхався Жовтень (гідно короля!),
щоранку сипав їй під ноги стрази,
плодами до землі вгинав гілля,
вінчав її калиновим намистом... –
все задаровував... І сукні, і плащі
він вишивав дорогоцінним ли́стом,
оздоблюючи перлами дощів.
Коли ж – у повні злагоди хвилини –
в обіймах завмирали їх серця,
ловив він ніжно в срібні павутини
тремтливого кохання відчуття.
О доле! Чом миттєвості кохання
минають, як серпневий зорепад?
І не помітив Жовтень час прощання... –
кохану вкрав холодний Листопад...
Не мавши зроду до кохання хисту,
терзав красуню вітром та дощем...
У вирі золотого падолисту
ховала від усіх сердечний щем...
Холола Осінь в нелюба полоні,
безза́хисна від подиху Зими...
Від ласк його холодної долоні
лягали перші пасма сивини.
А злий ревнивець люто обдирає
останнє шмаття, під вітрів виття...
Простягши голі костури, благає
сердечна, хоч якогось прикриття...
Накинувши їй сяючу біли́зну,
збудивши сто воронячих хорі́в,
Зима по Осені відправить тризну
під стогін і печальний плач вітрів.
...............................................................
Такі-ось доля їм роздала ролі
в легенді... без початку і кінця...
Та через рік почнуть нові гастролі
всі ті ж актори...
на безмежнім полі
всесвітніх сцен Великого Митця.
* зеленець – незрілий плід.
24.11.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539175
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: Світлана Моренець