Веселі очі згадую весь час,
Вони й тепер всміхаються мені,
Хоч роз’єднали океани нас
Я пам’ятаю очі чарівні.
Можливо доля знову хоч на мить
Нам подарує вквітчану весну,
Не соромно у Господа просить
Одну усмішку ніжну й чарівну.
Веселі очі згадую твої…
Журливий жовтень тугу навівав
І хоч в серцях співали солов’ї,
Нас простір океанський роз’єднав.
24.11.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2014
автор: Руденко Олекса